У самому епіцентрі урагану: ознайомтеся з останнім випуском журналу «InSights»

Що означає процвітати у важкі часи?  

Це питання лежить в основі найновішого випуску журналу«InSights Journal for Global Theological Education». Джуліані Гонсалес Ньєвес розпочинає випуск з вражаючого образу, запозиченого у пуерториканської поетеси Майри Сантос-Фебрес, чий збірник«Huracanada» бувнаписаний після урагану «Марія». Слова поетеси: «Разом, усі ми, можемо підняти те, що впало, і створити собі новий острів», створюють потужну основу для наступних статей.

Адже урагани, про які думає Гонсалес Ньєвес, — це не лише метеорологічні явища. Це штучні бурі, що руйнують нації, інституції, спільноти та окремих людей: війна, що вирує в Україні, тривала криза в Газі, системні сили, які утримують жінок на периферії богословської освіти. Статті в цьому випуску серйозно ставляться до цих бур — і потім задають питання: як саме Церква та її лідери можуть допомагати народжуватися життю посеред них.

Дві рецензії на книги дають читачам змогу познайомитися з богословськими спільнотами, що сформувалися в умовах конфлікту. Даніель Мувенгі рецензуєкнигуВалентина Синього«Служіння Богу в облозі: як війна змінила українську спільноту», а Джуді Ванджіру Вангомбе —збірку «Хрест і оливкове дерево: розвиток палестинської теології в Газі», під редакцією Джона С. та Самуеля С. Мунайєрів. Разом ці книги порушують нагальні питання щодо теологічного лідерства в умовах тиску, а рецензії переконливо доводять, що теологія ніколи не є абстрактною наукою.

У трьох статтях розглядається, що потрібно для створення та забезпечення сталого розвитку богословських шкіл, які зможуть дійсно служити Церкві протягом тривалого часу. Кастелія Картіка пропонує ґрунтовний аналіз конкретного випадку — Богословської семінарії «Аманат Агунг» в Індонезії, простежуючи, як процес коучингу допоміг навчальному закладу перейти від реактивного, орієнтованого на діяльність управління до більш ґрунтовного підходу: лідерства, заснованого на розпізнанні покликання. Її теза про те, що сталий розвиток у богословській освіті є, по суті, богословською проблемою, а не лише управлінською, заслуговує на уважне розглядання. Еван Гантер звертає увагу на викладацький склад, доводить, що інвестиції в згуртований, розвинений викладацький колектив — це не розкіш, а найважливіше, що може зробити навчальний заклад. А Ліза Лемб розглядає одну з найтриваліших інституційних проблем: бар’єри, що заважають жінкам проповідувати в семінаріях країн, що складають більшість світу, та ціну, яку ці бар’єри змушують платити цілі релігійні спільноти.

У цьому випуску також представлено круглий стіл, що відбувся в рамках Форуму жінок-лідерів-науковців. Лідери з Індонезії, Кенії, Близького Сходу, Кореї та Латинської Америки разом розмірковують над тим, що означає духовність у їхньому конкретному контексті. Кастелія описує індонезійську духовність як «шлях перебування з Богом заради інших». Джуді пише, що «духовність африканських жінок не піддається категоризації — куди б ми не пішли, туди йде й наша духовність». Грейс Аль-Зугбі підкреслює, що гостинність є «важливим аспектом духовності Близького Сходу». 

Нарешті, у новому випускуISJопубліковано важливу розмову з Йокабед Солано — теологом та захисницею прав корінних спільнот Абія-Яли (Латинська Америка) — яка спонукає читачів переосмислити, як християнська теологія розуміється та практикується поза межами західних парадигм. Це водночас і виклик, і запрошення.

Незалежно від того, чи працюєте ви у сфері богословської освіти, очолюєте релігійну установу чи просто цікавитеся тим, як Всесвітня Церква орієнтується у бурхливому світі, у цьому випуску ви знайдете щось для себе. Прочитайте його насайті insightsjournal.orgі не забудьте взяти з собою свої богословські запитання.