Православна Пасха
Примітка редакції: Наші сестри та брати з православної церкви відзначають Пасху цієї неділі, 12 квітня, — кульмінацію Великого посту та Страсного тижня, що символізує воскресіння Ісуса Христа, згідно з грецькою, коптською та багатьма іншими православними традиціями.
Якщо ви ніколи не святкували Страсний тиждень і Пасху в православній церкві, це враження, яке ви ніколи не забудете. Воно може здатися дещо приголомшливим, навіть шокуючим — справжнім натиском на всі органи чуття. Але це не повинно дивувати. Те, що ви відчуваєте, — це поштовхи… земля починає тремтіти з кожним кроком Христа до його інтронізації, і ці поштовхи наростають, наростають і наростають. Ми перебуваємо посеред землетрусу, сила якого гуркоче по всьому космосу.
Велика субота — це аж ніяк не порожня прогалина між Страсною п’ятницею та Великодньою неділею, а справжнє вторгнення, розгром занепалого царства. Ворота Аїда не встоять перед Людиною, яка зараз наближається. Щороку в кожній православній церкві ми чуємо про це падіння у пасхальній проповіді святого Іоанна Златоуста, де ми проголошуємо: «Пекло прийняло тіло і зустрілося з Богом віч-на-віч». Для сатани, пекла, смерті, гріха та всіх демонічних сил, що об'єдналися проти Бога, Євангеліє Ісуса Христа, безумовно,неє доброю новиною. Їхнє панування руйнується до кінця.
Однак для нас, хто зібрався посеред ночі від Великої суботи до Великодньої неділі, це—невимовно добра новина. Адже хоча діло Христа розбиває всіх ворогів Отця, це саме діло з’єднує те, що було розірване в людстві. Від часу непокори наших прабатьків Смерть розриває нас на частини. Вона відриває нас від родини, друзів, сусідів та близьких. Вони йдуть, а ми залишаємося. Ми відчуваємо, ніби нас розділяє велика прірва; ніби між нами стоїть стіна. Можливо, доброзичливі люди також казали нам, що мертві є мертвими і що колись ми знову будемо з ними. Але, очевидно, не зараз. Звісно, це справедливо. Але це лише підсилює ту стіну між нами, зміцнює ворота, які віддаляють нас від тих, кого ми любимо, але більше не бачимо.
На щастя, це не те, що переживають християни у перемозі нашого Господа Ісуса Христа. У Христі мертві не є мертвими, бо Він є Богом живих. Завдяки Його перемозі над Смертю через Свою смерть, ця річ більше не може відокремити їх від нас, ані нас від них. Подібно до завіси в храмі, стіна, що розділяє нас один від одного, збудована цеглина за цеглиною нашим власним гріхом, розірвана, розірвана на шматки. Її не можна полагодити. Вона зруйнована.
Це те землетрус, яке ми відчуваємо у цей Свято свят. Це те розбиття пекельних воріт, яке ми чуємо. Це та страшна звістка, яку ми проголошуємо ворогам Божим. Це та надія, за яку ми тримаємося, та свобода, яку ми отримуємо, і та родина, до якої ми належимо.
О, смерте, де твоє жало? О, пекло, де твоя перемога?
Христос воскрес, а ти повалений!
Христос воскрес, а демони потерпіли поразку!
Христос воскрес, і ангели радіють!
Христос воскрес, і життя панує!
